Стоiть жовтогоряча осiнь, розкинувши високо над землею блакитнi небеса. Загуляли по садах золотi падолисти. Срiбне павутiння лiтаэ в повiтрi, снуэ свою дивну пряжу над перелазами.  
Лагiдна пора золотоi осенi. Останнi сонячнi днi.  
Пiд хатами дбайливi господинi розвiшали золотавi качани кукурудзи i кетяги червоноi калини. Здалеку, як глянешь, стоiть така хатинка, як молода в осiннiм вiнку.  
Осiнь-це прощання з лiтом, це спогади. це вдалий врожай, очiкування зими