Відповісти на це питання і просто, і в той же час важко.  Просто, тому
що все начебто знають, яким має бути один: перш за все вірним і відданим, а ще добрим, чесним, сміливим, чуйним, таким, який не побоїться сказати тобі всю правду, але завжди підтримає у складній ситуації.
Важко, тому що ти й сам повинен відповідати цим якостям.
Важко, тому що ми більше думаємо про себе, свої інтереси ставимо вище інтересів іншої людини.  Від іншого ж вимагаємо самопожертви.  Але ж рух завжди має бути обопільним.  А у нас найчастіше - односторонній.  Якщо один рухається, а другий стоїть на місці, чи вийде зближення?  Напевно, так.  Але воно буде несправедливим.  Один - пройде свій відрізок шляху, а другий - ні.
Іноді мені здається, що ми пред’являємо надмірні вимоги до своїх друзів.  Адже кожна людина має право на помилку, у кожного є недоліки.  Напевно, ми це зрозуміємо пізніше, коли подорослішаємо і станемо мудрішими.
А поки все-таки треба думати про те, що якщо ти хочеш, щоб тебе назвали справжнім другом, треба самому бути таким, яким ти хотів би бачити свого друга.